Олександра Карпінська: Боже, дякую за життя!

 

Олександра Карпінська: Боже, дякую за життя!


Кожен з нас, шукає кращого життя. Бореться за щасливе майбутнє. Не помічаючи, те прекрасне, що уже є у житті. Часто сумуємо, дратуємося, плачемо. А чи потрібно так жити?  Я виросла у маленькому селі з мамою. Знаю як буває важко без підтримки. Моєю метою було, досягти успіхів у житті. Зробити його легшим, для мами і для себе. Та я не вміла цінувати те, що  в мене вже є. І часто казала : «Хочу краще!» У березні 2010р я захворіла. Лікарі поставили діагноз – неходжкінська лімфома середостіння! Почувши, рак, так стало страшно. «Чому це все зі мною? Я , так хочу жити. О, Боже, поможи!»   Я пройшла 8 курсів хіміотерапій. Пухлина зникла. Перевірилася в Москві на ПЕТ. Нема ракових клітин. Але на серці залишався страх, великий страх. Проходячи променеву терапію, мені знов стало погано. Лікарі сказали, рецидив у головний мозок. Почувши це страх охопив усе тіло. Землі не відчувала під ногами. А я все повторювала: «Боже, я дуже хочу жити. Допоможи мені!»

В  2012р. треба було пройти високовартісну операцію (трансплантацію кісткового мозку). Грошей не було. Тоді на допомогу прийшла, людина з добрим серцем, Валентина Іванівна з Асоціації. Вона запросила мені психолога і ТСН. Я дуже вдячна за підтримку: родичів, лікарів, Асоціації, фондів  і ТСН. Завдяки їм, люди почули про мою біду. Допомагали, як тільки могли. Я назбирала потрібну суму на операцію  і сказала мамі: «Я буду боротися. Я переможу. За мене моляться багато людей.!» Перед пересадкою пішла до церкви . Висповідалась і попросила Бога: «Дай мені сили, все це, витерпіти і перемогти!»  Пересадка проходила складно. Було багато побічних реакцій. Я себе заспокоювала: дивилась дитячі мультфільми, комедії, вишивала цікаву картину. Намагалась крізь сльози посміхатись. Молилась весь час. Це дуже допомогло мені. Я завжди вірила в краще. А завдяки підтримці мами та добрих людей, з’явилися  сили  далі боротись.  I нарешті - дочекалася. Мене виписали. Я почувалася дуже слабкою, але  радості не було меж. Коли я приїхала додому, зрозуміла, що стала іншою людиною. Радію життю як мала дитина. Намагаюсь бути поближче до природи, милуватися кожним листочком на дереві, слухати спів пташок, шум дощу. Коли сумно стає - вишиваю. Стараюся допомагати мамі. Прислухаюся до свого організму. Він сам мені підказує, що потрібно їсти. Їм  тільки все домашнє, свіже. Багато овочів, фруктів, сир, рибу, інколи м’ясо. Роблю зарядку. Кожен ранок встаю, щиро дякую Богу  за кожну прожиту ніч і день. Ціную все те, що маю. Найдорожчим Божим даром для людини є життя, а неоціненним скарбом здоров’я, яке потрібно берегти!


З любов'ю, Олександра Карпінська.

Радій життю!

Радій життю!
Воно таке чудове
Дивись на світ дитячими очима
Очима радості,любові
Душевної чистоти ,без болі.
Без страху і розчарувань.
Радій життю!
Воно таке коротке
Поглянь навкруг
Як можна не радіти?
Цей шум дощу
Неначе нам симфонію співає.
Прийшла весна
Природа оживає
І навкруги краса
Неначе все співає
Радій життю!
Воно таке чудове
Поглянь!.Поглянь!
Забудь!Забудь!
Ту біль душі
Ту злість і розчарування.
Ти лиш живи!
Ти лиш радій!

(Леся Карпінська, м. Тернопіль)

 

НОВИНИ
15.11.2017 : Статья Суркис Марины "Интимная жизнь во время лечения"
17.10.2017 : Фотозвіт про ІХ Конференцію «Сучасні підходи до діагностики та лікування лімфопроліферативних захворювань»
12.10.2017 : Список членов экспертной группы МОЗ по онкологии
СТАТТІ
15.11.2017 : Интимная жизнь во время лечения
05.07.2017 : Необхідність ПЕТ обстежень в лікуванні пацієнтів.
23.05.2017 : Как помочь близкому человеку с онкологическим диагнозом